- обручити
- заручыць
Українсько-білоруський словник. 2013.
обручити
Смотреть что такое "обручити" в других словарях:
обручити — див. обручати … Український тлумачний словник
обручити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
оброучити — ОБРОУЧ|ИТИ (22), ОУ, ИТЬ гл. 1.Обручить, обещать отдать в жены: ѡц҃ь ѡбрѹци ѥмѹ женѹ краснѹ сѹщю. именьмь ѥпистимiю. ПрЛ XIII, 67г; аще всхищена˫а дв҃цѧ въсхѡщеть. аще же и родителѧ ѥ˫а. хотѧ въсхитившему ю обручити на бракъ. но аще съчтають(с)… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
обручений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обручити … Український тлумачний словник
заручати — заручити (оголошувати кого н. нареченою й нареченим), обручати, обручити; єднати (вести розмови з кимось про заміжжя дочки, онуки тощо) Пор. одружити … Словник синонімів української мови
одружити — одружувати (з ким, на кому й без додатка з єднати шлюбом чоловіка з жінкою), поєднати, поєднувати (кого з ким), спарувати, пристроїти, пристроювати, о(б)крутити, о(б)кручувати; оженити, поженити (парубка, чоловіка); видати, видавати (дівчину,… … Словник синонімів української мови
